Актуальні тенденції, що
стосуються використання інформащйних технологій на уроці, не вносять суттєвих
змін до класно-урочної системи, яка застосовується у загальноосвітніх школах.
Тому вчитель має готуватися до уроку традиційним способом: формулювати цілі
навчання, планувати передавання в дидактичному процесі конкретного змісту
навчання, обмірковувати застосування певних методів і форм подання матеріалу,
готувати вправи, які учні виконуватимуть під час уроку тощо.
Важливим питанням є також
відповідний добір сфери застосування інформаційних технологій на уроці. Не
обов'язково весь урок повинен бути заповнений роботою за комп'ютером, навпаки,
необхідно дотримуватись санітарно-гігієнічних норм роботи. Так, 20 хвилин
роботи за комп'ютером чергувати з іншими видами навчальної діяльності. Не
обов'язково, щоб протягом усього уроку всі учні використовували комп'ютери.
Часто буває достатньо одного комп'ютера і підключеного до нього
мультимедійного проектора. Крім того, не завжди слід прагнути до того, щоб
увесь матеріал, який передбачено викласти на уроці, супроводжувався
використанням інформаційних технологій. Більш важливим здається використання
інформаційних технологій у вибрані етапи традиційного подання матеріалу, щоб
збагатити урок, показати паралельні рішення, здійснити узагальнення, стимулювати
уяву учнів, виконати експеримент, прискорити процес навчання.
Різні умови в навчальному процесі
впливають на вибір таких форм навчання, як індивідуальні, фронтальні та
групові, а також колективні, парні, зі змінним складом учнів. Основою
розподілу загальних форм навчання є характеристики особливостей
комунікативної взаємодії між учителем та учнями, а також між самими учнями.
Крім того, одним з найважливіших
компонентів навчального процесу є методи навчання. Без відповідних методів
діяльності неможливо реалізувати мету і завдання навчання, досягти засвоєння
учнями певного змісту навчального матеріалу.
Електронний підручник може бути
використаний вчителем та учнями разом з іншими складовими навчально-методичного
комплекта на різних етапах уроку:
1) Актуалізація
опорних знань.
2) Вивчення
нового матеріалу:
·
подання матеріалу вчителем;
·
самостійне вивчення матеріалу з подальшим
обговоренням, узагальненням чи навчанням інших;
·
диференційоване навчання.
3) Закріплення
нового матеріалу.
4) Формування
вмінь і навичок.
5) Самоконтроль
та контроль.
Для актуалізації опорних знань можуть бути використані опорні схеми з
електронного підручника для повторення необхідного навчального матеріалу, виконання
тестування та самооцінювання.
Вивчення нового матеріалу може бути організоване вчителем
різними способами. Один з них — подання матеріалу вчителем фронтально з використанням електронного підручника та
мультимедійного проектора.
Фронтальна форма навчання — організація навчального
процесу, за якого вчитель звертається до всього класу (групи, аудиторії)
одразу. Будь-яка реакція учня чи групи учнів сприймається як реакція всього класу.
Фронтальна форма організує учнів, задає єдиний темп роботи. Однак така форма
організації навчання не розрахована на врахування індивідуальних особливостей
учнів, темп заняття для слабких учнів може бути високим, а для сильних —
низьким. Водночас фронтальна форма навчання формує вміння слухати думку інших,
порівнювати, доповнювати, знаходити помилки, оцінювати.
Водночас можуть бути використані
матеріали електронного підручника, що містять опорні схеми з великою
кількістю наочного матеріалу, відеофрагментів тощо, тобто відбувається
застосування наочних методів навчання.
Наочні методи навчання умовно поділяють на дві групи: метод ілюстрацій та
метод демонстрацій. Метод ілюстрацій
передбачає показ учням ілюстрованих посібників, плакатів, таблиць, картин,
карт, плоских та об'ємних моделей тощо. Метод
демонстрацій, як правило, пов'язаний з демонстрацією приладів, дослідів,
демонстраційних експериментів, технічних установок, відеофільмів, слайдів та
ін. Такий поділ засобів наочності на ілюстративні та демонстраційні не
виключає можливості віднесення певних засобів наочності як до ілюстративних,
так і до демонстраційних. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій
розширяє можливості наочних методів навчання.
Вивчення нового матеріалу може бути
організовано також із використанням групових та парних форм навчання. Під груповою формою навчання розуміють
спільну пізнавальну діяльність учнів, що об'єднані в навчальну групу, спрямовану
на навчання та взаємонавчання членів групи знанням, умінням та навичкам.
Групова форма роботи відрізняється за структурою збільшенням відсотка
самостійної роботи учнів у процесі засвоєння знань та набуття навичок порівняно
з, наприклад, фронтальними формами навчання.
Групові та парні форми роботи на
уроці сприяють розвитку в учнів критичного мислення та адекватної самооцінки,
розвивають самостійність та відповідальність, здатність до співробітництва,
підвищують креативність, розвивають навички спілкування тощо.
За групової форми склад класу
розбивається на групи, визначаються завдання групам та забезпечується контроль
за їх навчальною діяльністю. Така форма передбачає співробітництво учнів у
малих групах, причому робота в них будується на принципах самоуправління
школярів з менш жорстким контролем учителя. Групова форма викликає в учнів
зацікавленість до загальної роботи, вимагає творчої активності, породжує
колективістські відносини, суспільно-цінні мотиви діяльності та поведінки.
Технологія навчальної діяльності
в парах вперше була запропонована
А.Г. Рівніним ще в 1911 році. За колективної роботи всі працюють у парах і
по черзі один з одним, тобто пари мають не постійний, а змінний склад, де
співбесідника не можна уникнути — навчання ведеться у формі діалогу. Учень
засвоює швидко і якісно те, що одразу використовується або передається іншим з
поясненням, так оволодіння новими знаннями та вміннями відбувається постійно
під час колективної навчальної діяльності. Застосовуючи комп'ютери, цю
технологію можна використовувати не лише за дефіциту навчальних місць у класі,
коли кількість наявних комп'ютерів є меншою, ніж кількість учнів в класі. Така
робота є корисною під час вивчення нової теми. По-перше, якщо учень, що працює
індивідуально, не розуміє певних речей, то йому необхідна допомога вчителя.
Працюючи в парі, таку допомогу можна одержати від напарника. По-друге, дрібні
проблеми, що виникають під час роботи, можна вирішити шляхом обговорення.
Також під час обговорення можуть виникнути нові ідеї щодо шляхів розв'язування
задачі.
Однією з педагогічних технологій,
що реалізує принципи особистісно-орієнтованого навчання, є різнорівневе навчання. У разі різнорівневого навчання
передбачається така організація навчально-виховного процесу, за якої кожен
учень має можливість оволодівати навчальним матеріалом на різному рівні, не
нижче базового, залежно від його здібностей та індивідуальних особливостей,
при цьому за критерій оцінювання діяльності учня приймаються його зусилля з
оволодіння матеріалом, його творчого застосування. Теми, що передбачені
загальними вимогами навчальних програм, залишаються єдиними для всіх рівнів
навчання.
Для реалізації різнорівневого
навчання у вивченні деяких тем учням «початківцям» може бути запропоновано
ознайомлення з навчальним матеріалом базового рівня, а більш «сильним» учням —
з додатковим матеріалом.