Використання електронного підручника за умов класно-урочної системи навчання


Актуальні тенденції, що стосуються використан­ня інформащйних технологій на уроці, не вносять суттєвих змін до класно-урочної системи, яка засто­совується у загальноосвітніх школах. Тому вчитель має готуватися до уроку традиційним способом: фо­рмулювати цілі навчання, планувати передавання в дидактичному процесі конкретного змісту навчан­ня, обмірковувати застосування певних методів і форм подання матеріалу, готувати вправи, які учні ви­конуватимуть під час уроку тощо.
Важливим питанням є також відповідний добір сфери застосування інформаційних технологій на уроці. Не обов'язково весь урок повинен бути запов­нений роботою за комп'ютером, навпаки, необхідно дотримуватись санітарно-гігієнічних норм роботи. Так, 20 хвилин роботи за комп'ютером чергувати з ін­шими видами навчальної діяльності. Не обов'язково, щоб протягом усього уроку всі учні використовували комп'ютери. Часто буває достатньо одного комп'юте­ра і підключеного до нього мультимедійного проекто­ра. Крім того, не завжди слід прагнути до того, щоб увесь матеріал, який передбачено викласти на уроці, супроводжувався використанням інформаційних те­хнологій. Більш важливим здається використання ін­формаційних технологій у вибрані етапи традиційно­го подання матеріалу, щоб збагатити урок, показати паралельні рішення, здійснити узагальнення, сти­мулювати уяву учнів, виконати експеримент, прис­корити процес навчання.
Різні умови в навчальному процесі впливають на вибір таких форм навчання, як індивідуа­льні, фронтальні та групові, а також колективні, па­рні, зі змінним складом учнів. Основою розподілу за­гальних форм навчання є характеристики особливо­стей комунікативної взаємодії між учителем та учня­ми, а також між самими учнями.
Крім того, одним з найважливіших компонентів навчального процесу є методи навчання. Без відпові­дних методів діяльності неможливо реалізувати ме­ту і завдання навчання, досягти засвоєння учнями пе­вного змісту навчального матеріалу.
Електронний підручник може бути використаний вчителем та учнями разом з іншими складовими навча­льно-методичного комплекта на різних етапах уроку:
1)      Актуалізація опорних знань.
2)      Вивчення нового матеріалу:
·         подання матеріалу вчителем;
·         самостійне вивчення матеріалу з подальшим обговоренням, узагальненням чи навчанням інших;
·         диференційоване навчання.
3)      Закріплення нового матеріалу.
4)      Формування вмінь і навичок.
5)      Самоконтроль та контроль.
Для актуалізації опорних знань можуть бути ви­користані опорні схеми з електронного підручника для повторення необхідного навчального матеріалу, ви­конання тестування та самооцінювання.
Вивчення нового матеріалу може бути організоване вчителем різними способами. Один з них — подання матеріалу вчителем фронтально з використанням еле­ктронного підручника та мультимедійного проектора.
Фронтальна форма навчання — організація нав­чального процесу, за якого вчитель звертається до всього класу (групи, аудиторії) одразу. Будь-яка ре­акція учня чи групи учнів сприймається як реакція всього класу. Фронтальна форма організує учнів, за­дає єдиний темп роботи. Однак така форма організа­ції навчання не розрахована на врахування індивіду­альних особливостей учнів, темп заняття для слабких учнів може бути високим, а для сильних — низьким. Водночас фронтальна форма навчання формує вмін­ня слухати думку інших, порівнювати, доповнювати, знаходити помилки, оцінювати.
Водночас можуть бути використані матеріали еле­ктронного підручника, що містять опорні схеми з ве­ликою кількістю наочного матеріалу, відеофрагментів тощо, тобто відбувається застосування наочних ме­тодів навчання. Наочні методи навчання умовно по­діляють на дві групи: метод ілюстрацій та метод демонстрацій. Метод ілюстрацій передбачає показ учням ілюстрованих посібників, плакатів, таблиць, картин, карт, плоских та об'ємних моделей тощо. Метод демонстрацій, як правило, пов'язаний з де­монстрацією приладів, дослідів, демонстраційних експериментів, технічних установок, відеофільмів, слайдів та ін. Такий поділ засобів наочності на ілюс­тративні та демонстраційні не виключає можливос­ті віднесення певних засобів наочності як до ілюстра­тивних, так і до демонстраційних. Застосування ін­формаційно-комунікаційних технологій розширяє можливості наочних методів навчання.
Вивчення нового матеріалу може бути організовано також із використанням групових та па­рних форм навчання. Під гру­повою формою навчання розу­міють спільну пізнавальну дія­льність учнів, що об'єднані в навчальну групу, спря­мовану на навчання та взаємонавчання членів групи знанням, умінням та навичкам. Групова форма робо­ти відрізняється за структурою збільшенням відсот­ка самостійної роботи учнів у процесі засвоєння знань та набуття навичок порівняно з, наприклад, фрон­тальними формами навчання.
Групові та парні форми роботи на уроці сприяють розвитку в учнів критичного мислення та адекватної самооцінки, розвивають самостійність та відповіда­льність, здатність до співробітництва, підвищують креативність, розвивають навички спілкування тощо.
За групової форми склад класу розбивається на групи, визначаються завдання групам та забезпечу­ється контроль за їх навчальною діяльністю. Така форма передбачає співробітництво учнів у малих гру­пах, причому робота в них будується на принципах са­моуправління школярів з менш жорстким контролем учителя. Групова форма викликає в учнів зацікавле­ність до загальної роботи, вимагає творчої активнос­ті, породжує колективістські відносини, суспільно-цінні мотиви діяльності та поведінки.
Технологія навчальної діяльності в парах вперше була запропонована А.Г. Рівніним ще в 1911 році. За колективної роботи всі працюють у парах і по че­рзі один з одним, тобто пари мають не постійний, а змінний склад, де співбесідника не можна уникнути — навчання ведеться у формі діалогу. Учень засвоює швидко і якісно те, що одразу використовується або передається іншим з поясненням, так оволодіння но­вими знаннями та вміннями відбувається постійно під час колективної навчальної діяльності. Застосовую­чи комп'ютери, цю технологію можна використову­вати не лише за дефіциту навчальних місць у класі, коли кількість наявних комп'ютерів є меншою, ніж кількість учнів в класі. Така робота є корисною під час вивчення нової теми. По-перше, якщо учень, що пра­цює індивідуально, не розуміє певних речей, то йому необхідна допомога вчителя. Працюючи в парі, таку допомогу можна одержати від напарника. По-друге, дрібні проблеми, що виникають під час роботи, мож­на вирішити шляхом обговорення. Також під час об­говорення можуть виникнути нові ідеї щодо шляхів розв'язування задачі.
Однією з педагогічних технологій, що реалізує принципи особистісно-орієнтованого навчання, є різнорівневе навчання. У разі різнорівневого навчання передбачається така організація навчально-виховно­го процесу, за якої кожен учень має можливість ово­лодівати навчальним матеріалом на різному рівні, не нижче ба­зового, залежно від його здібностей та індивідуальних особливостей, при цьому за критерій оцінювання ді­яльності учня приймаються його зусилля з оволодін­ня матеріалом, його творчого застосування. Теми, що передбачені загальними вимогами навчальних прог­рам, залишаються єдиними для всіх рівнів навчання.

Для реалізації різнорівневого навчання у вивчен­ні деяких тем учням «початківцям» може бути запро­поновано ознайомлення з навчальним матеріалом ба­зового рівня, а більш «сильним» учням — з додатко­вим матеріалом.